Тетяна Цвілодуб

Ви говорите, я слухаю і ставлю запитання. Можна прийти як є і почати з будь-чого. Перших зустрічей зазвичай кілька; вони служать тому, щоб зрозуміти, про що йдеться і чи можлива між нами робота.

По-різному. З тривогою, з панікою, з безсонням. З тим, що називають вигоранням або ПТСР. З втратою, з провиною, з розгубленістю після переїзду. Часто з тим, для чого слів поки що не знаходиться. Усе це можна принести, і з цього починається робота.

Тривалість сеансу заздалегідь не фіксована. Він може закінчитися раніше або тривати довше. Зупиняють не години, а те, що у вашому мовленні виявилося важливим. Це частина методу, а не неувага до часу.

Наперед не визначається. Строк, призначений заздалегідь, визначав би роботу замість вас. Хтось приходить на кілька місяців і йде, отримавши те, по що прийшов. Хтось залишається надовго. Припинити можна будь-коли, і погоджувати це ні з ким не потрібно.

Зазвичай раз на тиждень, іноді частіше. Ритм встановлюється на початку і може змінюватися. Рідше, ніж раз на два тижні, робота втрачає безперервність.

Так: аналіз, українською та російською, де б ви не були. Ціна та сама, що й очно. Ательє онлайн не працює: там потрібні стіл, матеріали і спільний фізичний простір.

Так. Аналіз нічого не скасовує і ні з чим не конкурує. Якщо ви спостерігаєтеся в психіатра або приймаєте призначені препарати, робота йде своїм ходом поряд із цим.

Попередня розмова телефоном або відео, п'ятнадцять-двадцять хвилин — безкоштовно. Перша зустріч — 40 €, далі сума встановлюється разом, того ж порядку. Сеанс з дитиною в ательє — 40 €, матеріали включені; зустрічі з батьками входять у роботу й окремо не оплачуються.

Усе, що сказано в кабінеті, залишається в кабінеті. Я дотримуюся правила конфіденційності й не розголошую імен та інших даних, за якими можна впізнати аналізанта. Довідок на чужий запит я не видаю. Ані роботодавець, ані родина, ані інший фахівець не отримують від мене відомостей, окрім випадку, коли ви самі про це просите.

Психіатр — лікар, і лише він може призначати препарати. Психолог — той, хто здобув університетський диплом з психології; у Бельгії цей титул захищений законом від 1993 року. Практику психотерапії від 2016 року також окреслено законом і закріплено за певними професіями охорони здоров'я. Психоаналіз — не медична спеціальність і не різновид психотерапії: це окрема практика зі своєю історією, своїми школами і своїм способом авторизації.

Диплом спеціаліста, психолог-практик, спеціалізація «психоаналіз» — Міжнародний інститут глибинної психології (МІГП), Київ, 2011–2014.
Бакалавр «Асистент з психології» (клінічна орієнтація), Institut Libre Marie Haps, Брюссель, у процесі (2025–2027).
Теорія і клініка психоаналізу (Фрейд–Лакан), 2011.
Формування в межах Champ freudien з 2014 року: École de la Cause freudienne, New Lacanian School, Section Clinique de Bruxelles.
Робота в інституціях, що приймають дітей і підлітків: Le Courtil, Ateliers du 94, La Soucoupe, Les Glycines, Périsphère.
Докладніше — у розділі «Шлях».

Те, що говорить підліток, залишається між нами: змісту зустрічей я батькам не переказую. Практична сторона — час і оплата — зазвичай усе ж потребує, щоб хтось із дорослих знав про самі зустрічі. Як це влаштувати, обговорюємо в першій розмові; знати про зустрічі не означає знати, про що на них ідеться.

Так. Ательє продовжує традицію інституцій, що працюють саме з аутизмом: Le Courtil, Ateliers du 94, La Soucoupe. Те, що в документах названо РАС, тут не стає іменем дитини й не визначає наперед, що ми робитимемо. Робота йде від того, що дитина вже знайшла для себе сама.

Ні. Ані діагнозу, ані направлення, ані очікування в черзі. Якщо обстеження зроблено і папір є — я його прочитаю, але робота починається не з нього. Якщо ви лише чекаєте черги на обстеження, це не причина місяцями нічого не робити.

Сеанс належить тільки дитині, і це її простір. Щоб ви розуміли, як іде робота, ми регулярно бачимося й говоримо про це. Такі зустрічі входять у вартість.

Відмова — теж щось сказане, і з нею працюють, а не проти неї. Іноді має сенс прийти спершу самим батькам. Іноді достатньо, щоб дитина прийшла подивитися кімнату і пішла. Змушувати не потрібно і марно.

Так, це одна з частих причин, з яких приводять підлітка. За відмовою ходити до школи може стояти дуже різне. Наші зустрічі й служать тому, щоб зрозуміти, про що саме йдеться, і придумати, як бути далі.